Поетичний зорепад М.Підгірянки

 

М.Підгірянка - українська поетеса, народилася 29 березня 1881році у селі Білі Ослави на Івано - Франківщині в багатодітній родині лісничого (5 дочок і 1 син).

Росла вона талановитою і вразливою дівчиною на лоні природи чудового гуцульського краю.Дівчина тяглася до науки. А сприяв цьому дідусь по матері, священник Микола Волошин, який навчив улюблену внучку читати і писати. 

Однак, батько  - незаможний лісник не міг дати освіту всім дітям, тому в сімейному колі вирішили, що вчитися буде син, а дівчатка будуть займатися хатньою роботою. 

Марійка мріяла стати вчителькою. У 15 років в Коломиї склала іспит за восьмикласну жіноча школу, а через чотири роки - у Львові вчительську семінарію. Її мрія здійснилася.

Марія Омелянівна віддала вихованню дітей понад 40 років.

Більшість творів поетеса написала для дітей і про дітей.

На схилі літ М.Підгірянка багато писала для внуків.Вона складала для них лічилки,загадки,вірші,а підписувалася "бабця Клапця".

18 травня 1963 року яскрава зоря М.Підгірянки згасла.Її провели в останню путь на Личаківський цвинтар, що у Львові.